Продукция

Як живе Колегія з розгляду скарг по держзакупівлям: цікаві факти

Сучасна Колегія, яка розглядає скарги у сфері закупівель, дещо інша, ніж, наприклад, ще пару років тому. Погодьтесь, це факт, про який скажуть багато хто з вас. Але є речі, які із закону не дізнаєшся. А ми вирішили розвідати, як і чим «живе» Колегія, що планує найближчим часом змінити щодо розгляду скарг.

До уваги інтерв’ю з державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, членом Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель Світланою ПАНАІОТІДІ

Пані Світлано, часто учасники і замовники нарікають на те, що Колегія на розгляд скарг запрошує всіх в один і той самий час. А від цього доводиться досить довго очікувати своєї черги, що є неефективним у роботі багатьох. Чи плануєте щось змінити у цьому питанні? Скажімо, створити електронний список запрошених або іншим чином автоматизувати цей процес?

Так, таке було. На жаль, є фактори, які навіть при великому бажанні відразу виправити у роботі не вдається. Але ось вже з середини серпня Колегія працює за встановленим графіком, коли розгляд призначається на дві половини дня: на 10.00 і 14.00, і тим самим ми скорочуємо час для очікування розгляду для сторін.

Поясню, чому відбувається саме так. У нас є певна кількість виконавців, які готують нам документи для розгляду. Так, скажімо, є сто скарг, з них 30, 40 – розгляд по суті в день, а решта – для прийняття чи залишення без розгляду. Ось їх і розподіляють між виконавцями, і кожен до певного часу має проаналізувати закупівлі. З тими, що до розгляду, Колегія має ознайомитися з текстом скарги та документами, які додані до неї, та вирішити, які обґрунтовані, як ні, перевірити дотримання строків, оплату та відповідність статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі". Зі скаргами, які маємо розглядати вже по суті, складніше, оскільки ми порівнюємо, що є в скарзі і що у документах учасника. На самому засіданні ми відкриваємо процедуру в електронній системі, скаргу, пояснення замовника і перевіряємо, що відповідає, що ні. Також заслуховуємо сторони, які доповідають те, з чим прийшли на засідання, якщо треба щось встановлювати чи запитувати у когось – переносимо. Тобто сам процес підготовки до розгляду скарги досить тривалий, бо перевірка всього, що я назвала, займає чимало часу, а якщо помножити на щоденну кількість скарг, то маємо відверте перевантаження.

На підготовку тексту рішення для його публікації у нас три дні. Колегія має вичитати підготовлене рішення, перевірити його та підписати. Після прийняття рішення по суті сам процес відтворення тексту рішення також займає час. Розумієте, це наша відповідальність, тому всі члени колегії дуже серйозно ставляться до кінцевого результату.

Через свою активність АМКУ змушує нервувати гравців фармацевтичного ринку. Були гучні справи про антиконкурентні узгоджені дії, і на деяких учасників ринку ви наклали значні штрафи. Прокоментуйте, будь ласка.

Одним із ключових питань, за які відповідаю особисто – ринки фармацевтики та медицина взагалі. Ми розслідуємо справи про узгоджені дії учасників, що призводять до антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, фармвиробників із дистриб’юторами. Це так звані відомі фармацевтичні справи. Якісь справи вже завершені, є виграні судові спори по ним. Ще є кілька справ, які завершуються і незабаром будуть винесені на розгляд АМКУ. Штрафи накладаємо відповідно до методики, і їхній розмір пропорційний порушенню. Коли за порушеннями йде покарання, це дисциплінує всіх учасників. Ринок повинен змінюватись на краще.

Багато замовників звертають увагу на те, що навіть у випадку відкликання учасником скарги доводиться чекати на дату розгляду. Пані Світлано, проясніть ситуацію.

У нас кабінет оскарження аналогічний кабінетам у замовника та учасника. Нам у кабінет надходять скарги, але ті, що відкликані, туди не надходять, це видно тільки у самій процедурі.

Ми не моніторимо щоденно відкликання скарг, тільки перед самим розглядом по суті конкретної скарги. Часто замовники, які дізнались про відкликання скарги учасником із електронної системи закупівель, самі повідомляють про це виконавців, які готують документи на розгляд. Наприклад, Укрзалізниця дуже оперативно реагує у цьому випадку, і це насправді полегшує життя нам і скорочує строки розгляду скарги. Оскільки це підготовка рішення про припинення розгляду скарги, а не аналіз всіх документів, щоб розглядати скаргу по суті. Але ж усе одно ми повідомляємо сторони розгляду та запрошуємо їх на засідання Колегії, де й приймаємо рішення про припинення розгляду скарги. На практиці був випадок, коли скаржник на засіданні Колегії вимагав повернути до розгляду відкликану ним скаргу. За його словами, відповідальні особи учасника відкликання не робили. Колегія до цього поставилась критично, адже таке відкликання було здійснено через електронний кабінет цього учасника.

Кумедні історії під час розгляду скарг були?

Так. Мені запам’ятався випадок, коли у нас на засіданні пара, які були вільними слухачами, але представниками переможця, почувши рішення, почали радіти, цілувалися та обійматися. Скажу чесно, це було так щиро та емоційно (усміхається, - прим. ред.).

Але є і образи, неповага до членів Колегії. На жаль, ми не маємо таких прав, як наприклад, у суддів – притягнути до відповідальності за неповагу до суду. Але ми чітко розуміємо, попри будь-які емоції зі сторони замовників чи скаржників, маємо приймати об’єктивні рішення.

Спілкуючись із учасниками і замовниками, знаємо, що сьогодні є високий рівень довіри до органу оскарження. У час паперових закупівель такого не було. Як вам це вдалося? Чому змінилося сприйняття АМКУ, як гадаєте? Чи вплинула на це публічність?

Безумовно. Публічність роботи зіграла свою роль. Скажу, що ми вибудовували довіру довго. Ще коли ми працювали з паперовими закупівлями, я вперше у себе на фейсбук-сторінці опублікувала інформацію про скаргу: учасник, замовник, суть оскарження і інформацію про прийняте рішення. У всіх був шок. Бо ж від уповноваженого АМКУ такого не очікували (усміхається, - прим. ред.).

Наступним кроком були статті у спеціалізованих виданнях, інших ЗМІ, які пишуть про тендери. Я читаю лекції у вільний час в Київській Школі Економіки на курсі Центру вдосконалення закупівель, ми робимо бізнес-сніданки з ProZorro, де розбираємо кейси як учасників так і замовників. Коли раніше таке було? Ніколи. Ми змінили підхід, оскільки почали працювати відкрито, передбачувано і почали відвідувати різні заходи. Тобто, ми вийшли, відкрилися. Із самого початку почали пояснювати, як приймаємо рішення, як дивимось на ті чи інші обставини. Усі кажуть, формалізм – жуть. Але подивіться на це з іншого боку. Якщо нема формалізму – є людський фактор, а якщо є людський фактор, тоді може бути тут ось так, а тут інакше. А для нас важливо приймати принципові, іноді важкі, але зрозумілі рішення.

Нині готують законопроект № 8265. Які Ваші думки щодо нього?

Ми брали участь у роботі над цим законопроектом, який вносить суттєві тань публічних закупівель.

Зокрема, щодо можливості для учасників виправляти невідповідності у поданій ними інформації та/або документах на торги протягом одного робочого дня з моменту розміщення замовником повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.

Це потрібні та важливі зміни, але їх треба доопрацьовувати. На мій погляд, виправити кваліфікаційні документи – це одне, а технічну частину – зовсім інше.

Також вважаю, що плату за скарги треба змінювати, але її розмір має визначити Уряд, за пропозиціями МЕРТ. І це має бути обґрунтований баланс між інтересами учасників і замовників, оскільки замовники скаржаться на тролінг, а скаржники – на замовників.

Висловлюю власну думку, аж ніяк позицію від імені всього Комітету. На мій погляд, потрібно повертати кошти скаржнику, який довів обґрунтованість своїх претензій до замовника через розгляд скарги в АМКУ, але підвищувати і змінювати розмір плати. Далі постає запитання, як це робити у випадку часткового задоволення скарги? Це відкрите запитання. Ще має бути також і відповідальність замовників за невиконання рішень Колегії АМКУ.

Ми – ідеологи процесу змін, але не ми приймаємо рішення про те, якими вони будуть, це робить Верховна Рада, як і те, яку кінцеву редакцію цих змін врешті-решт побачить світ.

Вважаю, що стаття 16 Закону, в такому вигляді як вона є – джерело маніпуляції, а інколи й корупції, оскільки немає чітко прописаних документів. Який вихід може бути з цієї ситуації?

Мені здається, що уніфікована тендерна документація може вирішити багато питань. Наприклад, є замовники, які не виставляють суттєвих вимог до матеріально-технічного забезпечення учасника, а прописують тільки вимогу надати довідку у довільній формі з описом. Непотрібно підтверджувати учаснику ні власні засоби, ні оренду, ні лізинг, ні щось інше. А потім з часом виникають запитання – чому виграв учасник, у якого один стілець? Але буває і категорично навпаки. Розумієте, тут має бути знайдена золота середина. У робочих групах часто обговорюємо питання, як покращити законодавство у закупівлях. Виступи на форумах, семінарах викликають постійні жваві дискусії зі слухачами щодо важливих рішень та необхідності удосконалення процесу публічних закупівель. Приємно, люди дійсно хочуть змін. Але потрібно також розуміти, що завдання – знайти баланс інтересів учасників і замовників та відобразити його у змінах до законодавства.

Давайте трішечки відійдемо від фахових проблем у закупівлях. Відомо, що Ви займаєтесь благодійністю. Але, як на мене, люди мають прийти до цього через щось, аби дійсно це не стало одноразовою акцією. Як у Вас?

Це мій погляд на життя. Я постійно віддаю частку на благодійність, але саме це я не афішую. Афішую я залучення до благодійності і формування необхідної нам культури допомоги. У мене є благодійний проект «Змінюй світ – даруй своє». Ми заохочуємо людей дарувати свій день народження та замість отримання подарунків віддавати ці гроші на благодійність. Тут взагалі не йде мова про розмір коштів, які збираєш. Допомагаєш як вважаєш за можливе, немає жодних меж.

Наприклад, на свій день народження можна отримати подарунки, а можна закликати друзів і знайомих зробити свій внесок на користь того, кого можна вилікувати, нагодувати або обігріти. Це може допомогти як тим, хто потребує цієї допомоги, так і змінити світосприйняття самого благодійника. Так, на мій день народження мої друзі та небайдужі люди зібрали кошти на апарат для штучної вентиляції легень. Кожну добу він рятує чиїсь життя. І це нехай дуже невеликий, але мій особистий вклад у покращення становища тих, кому зараз дуже важко.

Два роки тому завдяки благодійній вечері ми врятували багато дитячих сердечок, оскільки зібрали кошти на окклюдери – це такий імплант, який встановлюють у серце і не потребує повного розтину грудної клітини - малоінвазивна операція. Але сам апарат досить коштовний.

Або мої підопічні – «Місто щасливих дітей». Це будинок дитини, де перебувають дуже проблемні діти після складних обставин свого життя. Ми допомагаємо у багатьох повсякденних питаннях, таких як, збір коштів на їх харчування, та організували першу у їхньому житті подорож до моря. Справді, такі справи мене дуже надихають. Ті потужні емоції, які виникають, коли рятуєш життя конкретної дитини, допомагають жити далі й досягати усіх поставлених цілей.

На завершення нашої професійної і дуже щирої розмови. Поділіться, що надихає у роботі?

Зміни! Коли те, що ти робиш, приносить користь країні. Той орган оскарження, що був тоді, як ми переступили поріг будівлі АМКУ, і зараз – різні. Ми плануємо змінювати і змінюватися далі, допоки є в цьому необхідність.

Konsaltua.com