Зміни в податковому законодавстві обговорила команда Martyniv Law Firm

В липні Martyniv Law Firm було проведено онлайн-лекцію «Юридичні та податкові рішення для фармбізнесу». Під час заходу обговорювали та аналізували зміни в податковому законодавстві, запроваджені законом № 466, які ще називають малою податковою реформою, а також питання працевлаштування іноземців у фармацевтичному бізнесі.

НЕКОМЕРЦІЙНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА

Андріана Мартинів, керуючий партнер, керівник податкової практики компанії, розпочала онлайн-лекцію з питання перекваліфікації некомерційних представництв в постійні у розрізі введених законом № 466 нових характеристик та обмежень дозволеної діяльності представництв.

Завжди межі дозволеної діяльності некомерційних представництв ретельно досліджувалися ревізорами, відтак договори, довіреності, посадові інструкції та інші документи представництв формувалися з урахуванням податкових обмежень.

Водночас з набранням чинності законом № 466 недостатньо лише слідкувати за формулюваннями. Адже закон № 466 вводить таку конструкцію, як фактичні повноваження та їх звичайна реалізація, що, очевидно, не обов’язково виникають на підставі правочину (наприклад договір чи довіреність).

Маються на увазі фактичні повноваження та їх звичайна реалізація під час ведення переговорів щодо суттєвих умов правочину, внаслідок чого:

а) нерезидент укладає контракти без суттєвої зміни таких умов та/або

б) представництво укладає контракти від імені нерезидента, якщо зазначена діяльність здійснюється особою винятково в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних з ним осіб-нерезидентів.

Також ці «фактичні повноваження та їх звичайна реалізація» стосуються утримання, зберігання запасів, товарів нерезидента. У цій частині змін ризик перекваліфікації потенційно може стосуватися не лише некомерційних представництв, але й українських компаній, наприклад, зернових терміналів. Виняток для резидентів – утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу збережено.

Закон № 466 дає невичерпний перелік фактів, що можуть свідчити про фактичні повноваження:

• надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (і через засоби електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;
• надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (і через засоби електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;
• наявність у особи та використання нею елект­ронної адреси корпоративної елект­ронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;
• реалізацію особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх знач­ною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;
• наявність у особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, прид­баного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.

Мова йде про випадки, коли кілька нерезидентів — пов’язаних осіб здійснюють в Україні діяльність, що у сукупності виходить за межі підготовчого або допоміжного характеру для такої групи.

За таких умов постійне представництво визначається для кожного такого нерезидента. Ключова ознака для такої «перекваліфікації» – сукупність взаємодоповнювальних функцій тісно пов’язаного бізнес-процесу.

Можливі випадки «сукупності взаємодоповнюючих функцій тісно пов’язаного бізнес-процесу» закон № 466 не перелічує.

Постійним представництвом можуть визнати й резидента, що надає посередницькі послуги за рахунок та на користь нерезидента або в інтересах нерезидента.

Зроблено уточнення, що надання посередником-резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента не вважатиметься постійним представництвом, якщо така діяльність здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Як ми розуміємо, такий посередник має надавати подібні послуги в достатньому обсязі й іншим клієнтам.

І тут увага: закон № 466 вказує, що якщо посередник-резидент діє винятково або майже винятково за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб-нерезидентів, які є пов’язаними особами, то такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основ­ної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов’язаних осіб-нерезидентів.

Тобто, визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи-нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов’язаними особами.

Очевидно, що подібні порушення можуть бути виявлені в межах податкової перевірки. Закон №466 створює можливості для додаткових заходів контролю.

Зокрема, підставою для документальної позапланової податкової перевірки може бути інформація, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік. Така підстава тепер передбачена у пп. 78.1.22 Податкового кодексу України (ПКУ).

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНОЗЕМЦІВ

Наступний блок було присвячено питанням отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні та особливостей працевлаштування іноземців. Стосовного цього А. Мартинів поінформувала, що за загальним правилом залучати іноземних осіб до роботи можна лише на підставі дозволу на працевлаштування (службова картка).

Строк дії такого дозволу — не більше 1 року, після його закінчення дозвіл необхідно продов­жувати. Однак бувають винятки, коли отримати дозвіл можна відразу на 3 роки, а саме якщо:

• іноземні особи є високооплачуваними професіоналами;
• іноземці є випускниками університетів, що входять до топ-100 найкращих освітніх закладів світу;
• іноземні особи є засновниками, учасниками чи бенефіціарами українських компаній.

Окрім того, не пізніше як за 90 днів з дати видачі дозволу з іноземним працівником має бути укладено трудовий договір (контракт). Надалі протягом 10 днів після цього необхідно надати копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу Державної служби з питань праці України.

Доповідач також звернула увагу на те, що строк перебування іноземців з візовим порядком в’їзду в Україні обмежено строком дії візи.

Іноземці з безвізовим порядком в’їзду можуть перебувати на території України не більше ніж 90 днів (протягом 180 днів), якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

ПОСТІЙНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА

Аудитор, керівник практики бухгалтерського обліку та аудиту Яна Жолобецька зауважила, що починаючи з 23 травня 2020 р. постійні представництва позбавлені права:

• оподатковувати прибуток за виокремленим балансом;
• застосовувати коефіцієнт 0,7 до суми доходів.

У результаті малої податкової реформи скасовано право комерційного представництва на спрощену модель оподаткування податком на прибуток.

Нові правила оподаткування для комерційних представництв врегульовані в пп. 141.4.7 ПКУ (Особливості оподаткування нерезидентів), яким передбачено, що постійне представництво визначає обсяг оподаткованого прибутку, отриманого протягом звітного періоду, в загальному порядку, встановленому для платників податку на прибуток, але відповідно до принципу «витягнутої руки».

Оподаткований прибуток комерційного представництва має відповідати прибутку незалежного представництва, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у тих самих або аналогічних умовах та діє цілком незалежно від нерезидента. Обсяг оподаткованого прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 ПКУ (Трансфертне ціноутворення).

З урахуванням положень вказаної ст. 39 для визначення оподаткованих прибутків, постійному представництву слід здійснити функціональний аналіз, вибрати найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення для здійснення операцій.

Однак слід зауважити, що господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні визнаються контрольованими, якщо обсяг таких операцій на рік перевищує 10 млн грн, незалежно від обсягу доходу такого постійного представництва за цей рік.

Спікер зазначила, що наразі для постійних представництв не розроблено форму декларації з податку на прибуток.

Якщо відповідну форму декларації для постійних представництв не буде розроблено, можна буде відзвітувати за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від  20.10.2015 р. № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» у редакції наказу від 28.04.2017 р. № 457.

Підсумовуючи блок, доповідач нагадала, що з 23 травня 2020 р. постійні представництва визначають свої оподатковані прибутки відповідно до ст. 39 ПКУ, якщо інше не буде визначено в законодавстві. Якщо ж за І кв. постійне представництво вже визначило свої прибутки, застосовуючи коефіцієнт 0,7 до доходів, — його уточнювати не потрібно.

МАРКЕТИНГОВІ ПОСЛУГИ

Я. Жолобецька продовжила свою доповідь, звернувши увагу на питання маркетингу. Вона підкреслила, якщо мова йде про мотиваційні виплати та знижки, які Державна податкова служба України зазвичай перекваліфіковує як маркетинг.

Ключовим у позиції податкових органів є те, що мотиваційні виплати стимулюють збут продукції. На противагу цьому твердженню українські компанії доводять, що бонуси та знижки залежать від обсягів закупівлі товарів, а не подальшого їх продажу.

Справи щодо перекваліфікації мотиваційних виплат в маркетингові вже розглядалися на рівні Верховного суду. Проте непоодинокими є випадки, коли перша та апеляційна інстанції підтримують підхід податкових органів.

Доповідач звернула увагу на те, що в таких справах недостатньо вказувати лише те, що знижка не стимулювала збут продукції. Потрібно надати документальне забезпечення, що договірні умови сторін у частині бонусів стосуються саме продукції, яку купує українська компанія, а не обсягів продажу цієї продукції.

Окрім того, первинну документацію не завжди можна безпосередньо простежити в тексті судових рішень, що може створити неправильне враження стосовно того, що роль документів є не такою важливою, як вважається.

Але, на думку доповідача, належним чином оформлені первинні та супровідні документи знижують ризики донарахування податку на додану вартість (ПДВ) за нібито маркетингові послуги.

Також доповідач зазначила, що найпоширенішими є донарахування ПДВ на безоплатно передану продукцію. Проте такі донарахування не завжди є обґрунтованими.

Платники ПДВ мають право не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у разі, коли вартість безоплатно переданих товарів включається до вартості товарів для реалізації.

Тобто фактично вартість безоплатно розданої продукції оподатковується під час її подальшої реалізації.

З таким аргументом погоджується й податковий орган, але в той же час наголошує на необхідності належного документального оформлення таких операцій.

Так, податковий орган у своєму листі наводить наступний перелік документів:

• наказ керівника про проведення рекламного заходу з переліком продукції, яка буде роздана;
• програму підготовки рекламного заходу;
• кошторис витрат на проведення такого заходу;
• накладні на відпуск продукції зі складу;
• звіт про проведення рекламного заходу;
• акт списання безоплатно розданої продукції.

Необхідно звернути увагу на те, шо у разі безоплатних роздач ПДВ відповідно до пп. 198.5 ПКУ (Податковий кредит) не нараховується у випадках, якщо вартість безоплатно розданих товарів включається до собівартості готової продукції та наявне належне документальне оформлення рекламних заходів.

Окрім цього, Я. Жолобецька зауважила, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «кредит-нота» та відповідне належне регулювання. У зв’язку з цим виникає ускладнення щодо їх обліку та податкових наслідків. Поширеною є практика отримання виробниками, дистриб’юторами кредит-нот від нерезидентів.

Кредит-нота може бути використана як:

• виплати в грошовій формі;
• знижки на наступні поставки або на раніше придбаний товар.

Водночас податковий орган вважає, що виплати від нерезидентів за кредит-нотами є бонусами, тобто мотиваційними виплатами, що перекваліфіковуються Державною податковою службою в якості маркетингових послуг з усіма податковими наслідками щодо ПДВ.

Такою ж є позиція податкового органу і щодо отримання товарної знижки. На практиці трапляються ситуації, коли податковий орган здійснює донарахування сум ПДВ у разі отримання знижок, кваліфікуючи їх як послуги у сфері маркетингу.

АЛГОРИТМ РОЗБЛОКУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ

Останнім часом блокування податкових накладних є досить поширеною практикою. Серед причин блокування є визнання платника ПДВ ризиковим.

Спікер навела критерії ризиковості:

• платник податку на додану вартість зареєструвався (перереєструвався) на підставі недійсних документів;
• відбулося передання компанії у володіння (управління) неіснуючим, померлим або ж безвісти зниклим фізичним особам;
• платник податку на додану вартість зареєструвався (перереєструвався) без наміру ведення господарської діяльності;
• відбувся процес реєстрації (перереєстрації) платника податку на додану вартість, та діяльність проводиться без відома засновників;
• немає відкритого розрахункового рахунку в банку,
• платник податку на додану вартість не подав звітність з податку на додану вартість протягом останніх 2 міс;
• не подано фінансову звітність до податкової за останній звітний період;
• у контролюючих органів наявна інформація про те, що компанія здійснює так звану фіктивну діяльність.

Якщо податкову накладну заблоковано, у компанії є 365 днів для надання пояснень. Але до цього варто визначити:

• причину блокування;
• провести детальний аналіз первинної документації, відповідно до якої заблоковано податкову накладну;
• у поясненні спікер рекомендує максимально чітко описати інформацію про компанію та про здійснену операцію, на підставі якої було складено податкову накладну.

Якщо після подання належним чином обґрунтованих пояснень, компанія все ж отримує відмову у розблокуванні податкової накладної, у такому разі у компанії є можливість сформувати скаргу, яка подається відповідно до ст. 56 ПКУ 10 робочих днів з дня отримання рішення за результатами поданих пояснень.

Це остання можливість для компанії розблокувати податкову накладну швидко. Якщо варіант з адміністративним оскарженням не приніс бажаних результатів, подальші кроки компанії — звернення до суду.

Apteka.ua