Ноаый руководитель Индара рассказал о причинах и последствиях захвата предприятия
Ми йдемо на інтерв’ю до нового гендиректора заводу "Індар" Євгена Кононенка. Вихідна інформація: він захопив завод у колишнього керівника Олексія Лазарєва, причому під час побоїща розтрощено все устаткування і тепер мільйону українських діабетиків лишається тільки померти. Чорна обвуглена будівна по вулиці Зрошувальній на краю Старої Дарниці тільки підтверджує недобрі думки. Дві прохідні, чим далі, тим більше простір, що відкривається і який схожий на комп’ютерну гру "Сталкер". Хоча охоронець дещо заспокоїв, сповістивши, що страшна обвуглена будівля – то розвалини м’ясокомбінату й "Індару" ніяк не стосуються, все ж "наша", нижча будівля, виглядає доволі дивно.
Стіни її оповиті "єгозою" - петлями колючого дроту. Піднімаємося на п’ятий поверх до Кононенка пішки: ліфт, мабуть що з огляду на "військовий стан", не працює. З вікна видно нижчу частину даху, яка геть завалена арматурою й тим самим дротом. Коло вікон, мов таці з гранатами, наставлені ящики з пляшками глюкози. Ще височіє кілька діжок із написом Concentrated Orange Juice, Brazil, в них замість соку – вода. Як мені потім пояснили, тут мали розчиняти хлор, аби виливати на так званих "атакувальників". В коридорі натикаюся на кілька багрів – вочевидь, теж придатних для відлякування супротивників. В уяві малюються захопливі середньовічні баталії, та коли думаєш, як би це могло спрацювати в дійсності, неприємний мороз пробігає шкірою…
- Євгене Сергійовичу, що це у Вас за "зона"?
- А це плоди параної колишнього гендиректора... Це він нагородив. Боявся самого себе, готувався до осади, рейдерського захоплення.
- І от – дочекався?
- Слідчий один до нас приїздив, то сказав, що Лук’янівка у порівнянні з цим "відпочиває". Мав на увазі, як ви зрозуміли, в'язницю. Так от, відповідаючи на ваше питання, хочу сказати, що не виключаю: Лазарєв в "годину Ч", знаючи, що на нього заведені кримінальні справи, збирався захопити в заручники увесь завод й маніпулювати людьми, ув’язнивши їх тут бозна на скільки днів.
- Та нічого, "Беркут" би їх врятував! Краще скажіть, як цей підрозділ опинився на території заводу під час Вашого вступу "у законні права"?
- Після того, як у встановленому законом порядку 7 липня було внесено зміни до Єдиного державного реєстру щодо нового голови правління ЗАТ "Індар", тобто мене, ми приїхали в управління ДСО МВС заключити з ними договір на охорону заводу – сподіваюся, необхідність цього кроку без пояснень зрозуміла? – і звідти разом із 15-ма міліціонерами попрямували на "Індар", аби відразу поміняти тут охорону. В нас на руках був витяг з ЄДР, де я значуся як керівник підприємства, отже на обох прохідних нас без проблем пропустили. На кожному пості ми залишали по 5 працівників ДСО, себто перед дверима заводу з нами залишилося їх лише п’ятеро. Поки ми розмовляли з колишніми охоронцями на КПП, ці міліціонери зайшли до будівлі – на перший погляд, її охороняли лише дві людини. І тут за ними зачинилися двері. Як я потім довідався, з підвалу вийшли чоловік десь 25 з битами й кілками та заблокували співробітників ДСО, які, з огляду на розклад сил, отримали команду від керівника не вступати у протидію. Протягом 40-50 хвилин ми стукали у двері, намагалися додзвонитися – адже в них були радіостанції й телефон! Крізь вікна в темній будівлі було помітно рух. Колеги затриманих доповіли про ситуацію начальству. Керівництво МВС – підкреслюю, незалежно від нас! – прийняло рішення викликати сюди "Беркут", аби розблокувати працівників міліції. От і все. Якби не 5 міліціонерів, ніякого "Беркута" тут би не було. Але жоден завод не вартує життя людини… Там, нагорі, все видно. І повертається тобі тим самим...
- Отака Ви, виявляється, моральна людина!
- А ви повірили оповідкам Лазарєва, що в мене зуби як у вампіра і харчуюся я людським м’ясом?.. Я хочу наголосити, що постраждали на заводі лише вхідні двері, які були зрізані бійцями "Беркута". Ні з кого не впало ані краплі крові, ані волосинки. Звичайно, Лазарєву було вигідно, аби по новинах пройшла інформація, що робітники "Беркута" розтрощили голови охоронцям підприємства, поламали обладнання…
Звісно, він та його команда хочуть налаштувати хворих на діабет, що підприємство розбите, не буде працювати, а це означає, що люди залишаться без препарату, який для них життєво важливий. Недарма пішла інформація, що розбите обладнання й нібито треба тижні для відновлення роботи заводу. Це розраховано на емоційний вибух діабетиків, на створення соціальної напруги навколо ситуації. Проте ви сьогодні можете на власні очі переконатися, що "Індар" працює, виробництво на заводі ані на день не припинялося. Я вже дуже вдячний всім робітникам. Люди показали свою відповідальність і не зірвали технологічний процес, незважаючи на ті брудні новини, що їм, можливо, траплялися в ЗМІ.
- Що, люди не побоялися прийти на роботу після цих "масок-шоу"?
- А чого їм боятися? Всі ж знали, що Лазарєв з усіх боків обкладений судовими позовами, що він в спішному порядку переводить активи підприємства на свої фірмочки… От без роботи люди за нього боялися залишитися, це так. От на роботу щодня за колючий дріт ходити було боязно – це правда.
А, до речі, знаєте, що ми знайшли у коридорі, яким щодня сотні працівників ходили на зміну? Шість керованих з пульту хімічних вибухових пасток, із найсерйознішою подразнюючою речовиною алгогеном, яка спричиняє повне осліпнення людини на 15 хвилин. Дія одного пристрою розповсюджується на 30 кубічних метрів, а тут, уявіть, в коридорі 2 метри завширшки, цілих шість таких пристроїв! Це добре, що в "лазарєвських" вистачило розуму не приводити систему пасток в дію! У вільному продажу цих систем немає, існують обмеження на їх встановлення – вони допускаються лише там, куди, окрім зловмисників, 99% ніхто не піде. А ми поки всі пристрої познаходили, то довелося чотири рази викликати піротехнічну службу МВС. Нині з приводу цих пристроїв заведено карну справу.
- І все ж таки, Євгене Сергійовичу, в якій тональності відбувалася Ваша перша комунікація із підлеглими?
- У понеділок ми з представниками акціонера провели збори, на яких пояснили, хто ми, навіщо сюди прийшли, що збираємося робити. Люди все зрозуміли і спокійно розійшлися по робочих місцях. Перед зборами десь 30 чоловік, вочевидь, підбурених Лазарєвим, влаштували перед прохідною акцію, з плакатом "Ганьба міліцейському рейдерству!" Постояли трохи, а потім їхні колеги вмовили їх зайти на збори, хоча б послухати, що ж це за нове керівництво, перед тим, як проти нього протестувати. Ми пояснили, що в нас немає ніяких претензій до працівників заводу. Ми розуміємо, що участь в лазаревських акціях – це була вимушена міра.
- А 30 чоловік – це яка частка працівників "Індару"?
- Одна десята. Всього на заводі працює близько 300 чоловік. Мало? Це тому, що ви поки що не знайомі з виробничим процесом. В нас особливі умови стерильності, оскільки інсулін не може бути підданий термообробці. Він існує за температури 4-8 градусів Цельсія, бо це практично живий білок.
- А Ви, до речі, біолог?
- Ні, я юрист і фінансист. Я не доктор біологічних наук, але вважаю що це і не обов’язково, за тої основної задачі, яку поставили переді мною акціонери: повернути виведені Лазарєвим до своїх структур активи на підприємство та розібратися у паперовому безладі. Два роки вивозились документи та знищувались! От ми з вами зараз розмовляємо за цим столом, а він же "Індару" юридично не належить! Обладнання записане на одну структуру (благо що це станки, які не можна винести!), будівля - на іншу, від 10 га території невідомо що залишилося… І це все він робив, прикриваючись криками, що "Індар" - це державне підприємство.
- Це не правда?
- Держава перестала володіти "Індаром" ще 2000 року, бо тоді ФДІ свої 70% акцій вніс до уставного капіталу ДАК "Укрмедпром". Ця схема була винайдена ще при Кучмі: передані до ДАК акції держпідприємств автоматично гублять статус державних. Лазарєв добре це знав, бо це тільки акціонерам він кричав, що завод державний – коли ж держава до нього зверталася, він заявляв, що держава не має стосунку до цього заводу. Нам намагаються приписати розкрадання державного пакету акцій "Індару". Але на момент нашого з ним знайомства він не був державним!
- А Ви особисто як вважаєте, мають бути підприємства такого роду державними?
- Я вважаю, що чим менше державного – тим краще. Святий приклад - Америка. Державні чиновники і метрополітен: дві речі, куди в Америці ходити не можна.
- Євгене Сергійовичу, а чому Ви приступили до керування заводом лише нині, адже Вас було обрано на зборах акціонерів 2009 року?
- Розповім. Останні нормальні збори на підприємстві відбулися 2007 року. Коли пан Лазарєв дізнався, що 2008 року ДАК "Укрмедпром" продав свої акції Storke Holdings Limited, він зрозумів, що на найближчих зборах акціонери його змінять. Після цього всі збори, які скликались, ним блокувалися, себто організовувалися ухвали судів: заборонити реєструвати, заборонити проводити, заборонити збиратися, думати на тему зборів… Але 2009 року акціонерам вдалося-таки провести законні збори, на яких прийняте рішення про звільнення Лазарєва й призначення мене. Реалізувати це рішення ми не могли протягом трьох років, адже Лазарєв розвернув на захист своїх позицій весь маховик державний: ходив до СБУ, в МОЗ, Генпрокуратуру, носив туди самі знаєте що...
- І от зараз, коли прийшов Янукович…
- Знаєте, я саме хотів підкреслити, що боротьба за завод розпочалася ще за президента Ющенка. Закиди, мовляв, "нова влада починає рейдерити", не мають під собою жодних підстав. До речі, в самого Лазарєва, коли почалася приватизація "Індару", були всі можливості самому стати акціонером. Як мені розповідають його колишні соратники, йому пропонували: Олексію Павловичу, давайте купимо щось для себе. На що він відповідав: "Та ну, і так все моє!"
- Це така розповсюджена ілюзія радянських найманих менеджерів…
- Є люди, які швидше перебудовуються до реалій теперішнього життя, а є які повільніше. От Лазарєв взагалі не перелаштувався: він досі вважає, що це його. У різних судах та навіть регіонах знаходиться з 30-40 судових справ, але на сьогодні не існує жодного рішення не на користь акціонерів. Тобто акціонери зуміли довести, що вони законно володіють акціями заводу і що вони законно призначають менеджмент заводу. І фактична зміна керівника заводу сталася саме нині, бо ряд судових спорів отримав свої вирішення і стало ясно, що в акціонерів є правова позиція: що акціонер купив законно і відповідно директор, який призначений, призначений законно.
- Тобто, ставимо крапку: 70% найпотужнішого вітчизняного виробника інсуліну належить Белізу і 30% - полякам?
- Саме так. Ну то й що? Ви багато можете назвати національних компаній, які б приносили державі таку саму користь, як "Індар"? Знаєте, вміння йти на компроміси вирізняє розумну людину. І українці в цьому плані – це дуже розумна нація. А ті, хто трактують на словах компромісність як дещо соромне, самі у справах своїх найбільш непрямолінійні…
- Можна очікувати, що "Індар" вийде на міжнародний ринок? Адже це якесь диво: колишній керівник у своєму відкритому листі до Президента заявляє, що завод займає 4 місце у світі з інсулінового виробництва, а міжнародних контрактів – немає…
- На 2010 рік був у колишнього керівництва контракт із Бразилією. Але гроші від того контракту йшли не на "Індар", а на структури Лазарєва. До речі, бразильцям він продавав інсулін у 5 разів дешевше, ніж за державними тендерами у нас в Україні: за кордон не по 14 доларів, як на бюджет, йшла продукція, а по 3,5 долари…
З приводу четвертого місця. Знаєте, це поняття відносне. Коли 90% світового ринку належить європейській компанії "Ново Нордікс", все що після першого місця – це вже в кінці. Вони обслуговують всю Європу, Азію, росіяни "сидять на голці" "Ново Нордікс"…
Взагалі-то, наш інсулін вже три роки як зареєстрований в СНД – справді дивно, чому нема жодного експортного контракту! Я маю намір серйозно взятися за це питання, як тільки хоч трохи розберемося із паперами та майном… Буде збільшуватися і обсяг виробництва, і сфера збуту. І підвищуватися якість продукції.
- І заробітна платня робітникам?
- Так! До речі, Лазарєв же ж пішов, а видати людям зарплатню забув. Недобросовісні ЗМІ тиражують інформацію, що людей на заводі залякують, а я вам скажу: люди бояться лише одного – не отримати зарплату. Я пообіцяв на зборах колективу заводу виплатити гроші людям до п’ятниці, і та зроблю все можливе, аби виконати цю обіцянку, незважаючи на залишений у бухгалтерській системі безлад. Адже у всіх є сім`ї, які треба годувати. На зібранні люди також висловили мені своє незадоволення нерівномірністю зарплат: за окремими категоріями робочих вона невиправдано низька. Найближчим часом будуть переглянуті умови праці. Також буду просити в акціонерів про введення соцпакетів для робітників "Індару". Я ж вже казав, наскільки був вражений їхньою відповідальністю перед нашими інсулінозалежними співвітчизниками…
- До речі, Євгене Сергійовичу, в Вас є хоча б один знайомий діабетик?
- А навіщо далеко ходити – я сам діабетик. Тільки в мене друга стадія, то я не на інсуліні, а на таблетках. Мабуть, Ви хотіли поставити питання про "сумнівну якість" індарівського інсуліну? Відповідаю: це ще одна піар-кампанія, наших конкурентів. Нема фактів, що хтось постраждав, приймаючи індарівський інсулін. Інша справа, що не можна переходити з одного інсуліну на інший, бо це стрес для організму. То лікарі про це попереджають. Розумієте – ну що означає кращий інсулін, гірший? Інших білків все одно нема. Так, є різні кристали, кращі технології доочистки. Акціонером вже прийняте рішення про застосування їх у нашому виробництві, про удосконалення нашого інсуліну. І через вихід на міжнародний ринок, але в першу чергу задля наших громадян.
Ще раз повторюю: я не біохімік, та в мене чималий досвід керівництва підприємствами. Я знаю, як створити професіоналам умови, аби вони займалися чим повинні, а не думали, де взяти пачку паперу чи реактиви. Мій, так би мовити, "кумир" в цьому плані, приклад для наслідування – Лі Якокка, який був президентом компанії Ford, фактично це друга людина після Генрі Форда. Він керував, маючи голий стіл і на ньому лише один телефон.
unn.com.ua